Осінь. Сонце. Золото трав, золото дерев. Бабине літо. Канікули. Очікування відпочинку, нових зустрічей, спілкування. І нам, учням Новоайдарської школи-гімназії, таку можливість було  надано. 17 учнів 7-11 класів, заступник директора з науково-методичної роботи О.П. Воронкіна, заступник директора з виховної роботи М.О. Трубіцина на чолі з директором школи І.О.Бойко, на запрошення Київської міської державної адміністрації і спілки ветеранів АТО Шевченківського району відвідали столицю нашої України в межах проекту «Дружня Україна». Цей проект буде сприяти налагодженню культурних, освітніх, дружніх зв’язків між навчальними закладами східних регіонів України та міста Києва, а також популяризації та розвитку взаємовідносин шкіл – побратимів в Україні.       Перше захоплення викликав Дніпро-Славута, велична і могутня ріка, за порогами якої  колись зародилось наше славне козацтво, а на його берегах древній і такий сучасний Київ - місто з легенди, місто, овіяне  славою, прикрашений золотоверхими вежами  соборів, Золотими воротами, де  майже кожна вулиця чи площа дихає тисячолітніми спогадами, місто – серце України. Ініціаторами проекту «Дружня Україна» стали керівник органу самоорганізації населення«Сирець-1»  Шевченківського району міста Київ Крупчан Світлана Сергіївна, член спілки ветеранів АТО Слободянюк Кирило Володимирович. Ці небайдужі люди спромоглись компенсувати нам все, що довелось побачити і пережити в останні роки, допомогли загартувати в нас оптимістичний настрій та віру у світле майбутнє. Ми щиро цінуємо їх бажання зробити непросте життя більш яскравим, пізнавальним та веселим, віримо у розвиток  проекту «Дружня Україна» і будемо всебічно цьому сприяти. Іноді рука допомоги з’являється несподівано, звідти відкіля не чекаєш, а ті хто повинен допомагати, хто поряд, виявляють небезпечну байдужість.

Вразили нас київські міські школи,  не стільки самі школи, як люди, які там працюють, доброзичливі, освічені, віддані своїй справі, а саме:  спеціалізована школа І-ІІІ ступенів№82 ім. Т.Г. Шевченка з поглибленим вивченням англійської мови Шевченківського району міста Києва , в особі директора Сурми Н.В., та ліцей - інтернат №23 «Кадетський корпус»  з посиленою військово – фізичною підготовкою, в особі директора Головіхіної Н.М. Такі ж привітні й розумні і їхні учні-наші однолітки.  Обмін враженнями, проблемами і планами на майбутнє об’єднав нас, всі стали нам такими близькими і рідними, виявилось що ми, діти Сходу і київські школярі, можемо чудово порозумітися, і нас не роз’єднає жодна сила. Ось що згадують наші друзі про цю поїздку.

Рожкова Катерина, учениця 10-Б кл. Я вже вдруге відвідала Київ у складі шкільної делегації і вважаю, хто не бував у Києві, той не знає України. Столиця живе своїм особливим культурно-політичним життям, тому наша програма була насиченою. Ми відвідали КМДА, школи Києва,Музей води, театр «Колесо», кінотеатр «Київська Русь», гуляли по Хрещатику, у парку імені А.П.Чехова, були на Андріївському узвозі, на Софійській та Європейській площах, захоплювалися Золотими Воротами, вшанували Героїв Небесної Сотні. Поїздка залишила незабутні враження.

Борисова Поліна, учениця 9-А кл. Мені важко висловити своє захоплення, адже стільки чудових вражень та емоцій переповнювали моє серце. Ми були раді зустрічі з такими добрими і щирими людьми, які зустріли нас, як рідних, оточили увагою, турботою  і любов’ю.  Ці 3 дні в Києві стали незабутніми. Особливо запам’ятався виступ курсантів Кадетського корпусу. Усміхнені обличчя,  привітні ясні очі, доброзичливе ставлення-все викликало велике бажання спілкуватися більше, спільно реалізувати плани на майбутнє.

Гречишкін Євгеній, учень 11-А класу. Я дуже радий і вдячний організаторам  і адміністрації гімназії  за цю поїздку. Це була тепла зустріч друзів. Ми одразу знайшли  спільну мову і зрозуміли, що разом ми зможемо зробити дуже  багато для своєї країни. Мене особисто вразила зустріч із мером Києва Віталієм  Кличком. Він розповів історію свого життя, свого успіху. Як худеньким 14-літнім підлітком, побачивши бій Майкла Тайсона, пообіцяв своїм однокласникам, що стане боксером і здобуде пояс чемпіона. Над ним посміялись. А через десять років, років важких тренувань і блискучих перемог, він постав перед друзями  вже чемпіоном світу. «Мрійте і досягайте своєї мети, все залежить від вас»,- порадив він в кінці розмови. Ці слова я обрав для себе девізом.

Малімон Маргарита, учениця  11-а  класу.  Ми подружилися з учнями 82 київської школи. Вони розповіли про свої досягнення у навчанні, про гуртки, в яких вони із задоволенням займаються після уроків. Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів№82 ім. Т.Г. Шевченка з поглибленим вивченням англійської мови Шевченківського району міста Києва є асоційованою школою ЮНЕСКО — загальноосвітній навчальний заклад, що бере участь у міжнародному Проекті асоційованих шкіл ЮНЕСКО, діяльність якої направлена на посилення гуманістичних, етичних, культурних і міжнародних аспектів освіти. Головна мета Проекту — забезпечення глибоких знань у галузі прав людини, демократії, міжкультурних зв'язків та захисту довкілля в системі ООН. На сьогоднішній день налічується 70 Асоційованих шкіл ЮНЕСКО. Асоційовані школи ЮНЕСКО в Україні беруть участь у міжнародних освітніх проектах; розвивають молодіжну і дитячу дипломатію; вивчають і відзначають пам'ятні дати ООН; проводять міжнародні семінари, конференції, фестивалі, літні табори. Учні і вчителі школи№82  запросили нас залучитись до проекту і стати членом організації «Школи ЮНЕСКО», що надасть нові можливості. Дуже сподіваюсь що адміністрація гімназії, відгукнеться на пропозицію київських колег і даний проект підвищить імідж Новоайдарської школи – гімназії.

Карпенко Артем, учень 10-б класу. Настільки чудових канікул в мене ще ніколи не було. Не в останню чергу в мене зосталися такі спогади завдяки людям, що  нас зустрічали. Одними з цих людей були вчителі та учні Київського ліцею-інтернату №23 "Кадетський корпус". Саме вони надали нам місце для проживання на території свого навчального закладу. Чисті кімнати, затишок та безпека - це далеко не весь список переваг. Ліцей зробив все, заради нашого комфорту.Окрім цього ми побачили чудову виставу. В ній ліцеїсти намагалися показати усе найкраще, здивувати нас. Й це в них вийшло. Ми були дуже здивовані рівнем підготовки кадетів, їх вимуштруваністю, дисципліною, вмінням триматися. Навіть коли ліцеїсти просто входили до зали, де проходила вистава, вони йшли, як єдиний механізм, нога в ногу. Це зачаровувало. Ми багато дізналися про історію ліцею. Наприклад, що він спадкоємець Кадетського корпусу, заснованого у 1852 році, але закритого у 1919. Вірність традиціям та гордість за "предка" відразу кидаються в очі. Так, посвята у кадети проходить у церкві, а всі нові учні окропляються святою водою. Окрім цього багато нам розповіли й про сам ліцей-інтернат. На сьогодні у ліцеї функціонує 26 класів, з них 6 класів дівчат та 20 класів кадетів, де навчаються більше 600 дітей. Хлопчики проходять посилену фізичну підготовку та вивчають військову справу, у той час, як дівчата навчаються етикету та стають справжніми "панянками". Ще багато цікавого ми дізналися у той день.

Лєонов Павло, учень 10-А класу. Ми з тривогою спостерігаємо за тим,  що відбувається на сході нашої держави, біля наших осель. Спокійно на все це дивитись і стояти осторонь ми не можемо. Знаємо, що й мешканці Новоайдару, школярі теж допомагали воїнам АТО, які і сьогодні захищають кордони нашої Батьківщини. Як рідних ми зустріли у школі №82 ветеранів АТО, бійців батальйону «Київ 12»., вони поділились спогадами про перебування у Новоайдарі під час їх служби, про спільні заходи, зустрічі. З їх вуст пролунали щирі слова вдячності мешканцям селища, а особливо учням, їх батькам,адміністрації і працівникам гімназії, за те що підтримали їх у важкі часи.Це було дуже приємно чути.

            Воронкін Анатолій , учень 11-А кл Я думаю, ми гідно представили не тільки свою школу, але й свій район. Спілкуючись з київськими школярами, відчували себе доволі  впевнено.  А наша школа-гімназія може змагатися з найкращими школами країни, адже компетентність наших педагогів зростає з кожним роком, про це свідчать наші успіхи в олімпіадах, різноманітних конкурсах, змаганнях. Ця зустріч надихнула мене. Я відчув себе дорослим і зрозумів, яка відповідальність ляже на плечі нашого покоління за 5-6 років. Усунення наслідків війни, відновлення  зруйнованої економіки Сходу, зміцнення  духовних, культурних традицій народу, а головне-відновлення віри й довіри один до одного, розуміння того, що ми-велика родина, ми міцні, поки об’єднані, ми - за єдину дружню Україну.

Учні Новоайдарської школи – гімназії - учасники поїздки